Ой у лісі, в лісі
Ой у лісі, в лісі,
В лісі на дубочку
Ой схилив, схилив
Голуб головочку
Та з гори в долиночку,
Схилив головочку
З гори в долиночку.
Ой кличе мати
Та свойого сина
З коршми додомочку:
«Ой іди, сину,
З коршми додомочку,
Ой беруть уже,
Беруть орендарі
Твою худобочку».
«Ой що ж мені мати,
З тої худобочки?
Ой позволь, мати,
Хоть раз повидати
Вдовинії дочки.
Бо вдовині дочки
Та й усі три рівні.
Ой ходять вони,
Ходять по риночку,
Як ті королівни.
Ходять по риночку,
Хустоньками мають,
Ой да не одному
Мені, молодому,
Серцю жалю завдають.
Ой їдна Марина,
Друга Катерина,
Ой а за третюю
Сам не можу знати,
Бо, либонь, моя мила».
«Ой гаю ж мій, гаю,
Густий - не прогляну.
Ой я упустила
Із рук свого сина,
Та й тепер не спіймаю».
Пісні кохання
Бібліотека української усної народної творчості
Видавництво художньої літератури «Дніпро»
1986
В лісі на дубочку
Ой схилив, схилив
Голуб головочку
Та з гори в долиночку,
Схилив головочку
З гори в долиночку.
Ой кличе мати
Та свойого сина
З коршми додомочку:
«Ой іди, сину,
З коршми додомочку,
Ой беруть уже,
Беруть орендарі
Твою худобочку».
«Ой що ж мені мати,
З тої худобочки?
Ой позволь, мати,
Хоть раз повидати
Вдовинії дочки.
Бо вдовині дочки
Та й усі три рівні.
Ой ходять вони,
Ходять по риночку,
Як ті королівни.
Ходять по риночку,
Хустоньками мають,
Ой да не одному
Мені, молодому,
Серцю жалю завдають.
Ой їдна Марина,
Друга Катерина,
Ой а за третюю
Сам не можу знати,
Бо, либонь, моя мила».
«Ой гаю ж мій, гаю,
Густий - не прогляну.
Ой я упустила
Із рук свого сина,
Та й тепер не спіймаю».
Пісні кохання
Бібліотека української усної народної творчості
Видавництво художньої літератури «Дніпро»
1986