Чи се тая удівонька, що на рожку хата,
Хорошую дочку має, сама не багата.
Ходить козак по вулиці, нічим замутиться:
«Добривечір, матусенько, дай води напиться,
Пусти дочку на вулицю, хоча подивиться».
«Стоїть вода у кубочку, - коли хоч, напийся,
Сидить дочка край віконця, - коли хоч, дивися.
Не для того козаченьку, дочку годувала,
Щоб я її на вулицю гулять посилала.
Годувала собі дочку для свої й пригоди,
Щоб принесла із криниці холодної води.
Згодовала, згодовала да намальовала,
Дала я їй щастя й долю, а щоб пановала».
Пісні кохання
Бібліотека української усної народної творчості
Видавництво художньої літератури «Дніпро»
1986